Алё, болтушка! Лови историю, охуенную и накуренную, про меня, старого наркомана-рэпера, который купил закладки и отправился на неделю в Турцию на расслабоне! Вот такие дела, братаны!
В общем, дело было так. Я был на своей гидро-партии и разговорились с одним тюбиком, который рассказал про крутые шишки марихуаны, что он недавно закупил. Хитрый тип раздачу на охуенные весы, чтобы все были довольны. Я, конечно, не мог упустить такую возможность!
После того, как мы сорвали полноценный рофл на его месте, я купил несколько закладок и понял, что теперь моя жизнь изменится. Я решил уйти от реальности, открыть крышу и отправиться на встречу приключениям.
Вот и подошло время для моей большой тусы в Турции! Я собрался с вещами, сунул свои граммы марихуаны в чемодан, и поехал нахуй в аэропорт. Уже в самолете решил замутить ритуал - закурить одну из своих закладок, чтобы пережить взлет. Взлет ввысь, я в другом измерении, реальности больше не ощущаю!
Приземлился я в Анталии, встретил солнечные пейзажи и ощущение полной свободы. Меня встретил гид, купленный заблаговременно, и мы поехали в мой отель. Я осмотрелся, бросил чемодан на кровать и решил больше в одиночку не сопливить.
Решил я заглянуть на местный рынок и затариться продуктами, чтобы погрузиться в атмосферу. И тут я услышал голос: "Ай ман, кока - дешево!". Мой интерес пробудился, и я пошел по следам этого загадочного голоса, болтающего о закладках других сортов. Оказалось, что местный народ разбирается не только в марихуане, но и в коке!
Решив не упустить такую возможность, я закупил немного коки и вернулся в отель, чтобы проверить на себе новое наркотическое ощущение. Я сделал пару линий, усадился на свою террасу и смотрел на море, пока не утратился в нирване.
Несколько дней я провел на берегу, наслаждаясь песчаными пляжами и кристально чистой водой. Я просто лежал там, кайфуя от марихуаны и чувствуя себя полным ни о чем парнем. Блядь, как же это круто, быть просто нахуй ни о чем!
На закате я выходил из отеля и отправлялся наслаждаться местной ночной жизнью. Клубы, кальяны, наркотики - все было на высшем уровне. Вот прекрасный мир для меня и всех, кто хочет отдохнуть от серости повседневности!
О, да, не могу не упомянуть о моих новых знакомых, которые пытались меня лечить, травить зеленью. Один парень из Москвы рассказал мне про самую крутую болтушку - эфедрон. Я довольно скептически относился к этому, но все же решил попробовать.
Оказалось, что эфедрон действительно выносит мозг! Я бегал туда-сюда, словно белка в колесе, и не мог остановиться. Бля, какое же это ощущение, когда ты суперэнергичен и при этом наркоман на всю катушку!
Ах, как же много воспоминаний! Я нашел в Турции свою личную страну наркотиков, где каждый день был насыщен приключениями и ощущениями. Закладки, весы, болтушка, гидро - все это было моими спутниками в этом путешествии.
Через неделю я вернулся в свою родную страну, немного истощенный, но наполненный новым опытом и впечатлениями. Я понял, что теперь моя жизнь никогда не будет такой же, как раньше. Я нашел свою стихию в наркотиках, и она будет со мной всегда.
Вот такой моментальный охуенный рассказ от наркомана-рэпера, который купил закладки и поехал тусить в Турцию. Всем балдеющим - привет!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Фидбэк
Стена